До шостої річниці запеклого бою 26.06.2014 приурочується. Максим Добрянський

Добрянський Максим – оператор протитанкового взводу 1-го аеромобільного батальйону 95 окремої аеромобільної бригади. Максим народився 6 червня 1988 року в місті Коростишів Житомирської обл. У 2005 році закінчив гуманітарну гімназію №5 міста Коростишів. У 2011 році Міжрегіональну Академію Управління Персоналом за спеціальністю «Правознавство» Пройшов строкову службу в лавах Збройних Сил України у 2011-2012 році. Після звільнення з лав ЗСУ працював в компанії Віді Груп міста Київ. Після окупації російським агресором частини Української території, був мобілізований до лав Збройних Сил і з весни 2014 року брав участь в АТО. Другого травня 2014 р. Максим перебував у складі бригади, яку блокували на мосту через річку Сухий Торець місцеві жителі смт. Андріївка. Під час блокування прикриваючись мирним населенням бойовики провели обстріл в результаті якого загинули солдат Коваленко П. та старший солдат Панасюк Сергій з Коростишева – товариш Максима. З травня по червень перебував на горі Карачун, де пережив пекло регулярних обстрілів в день і вночі ворожої артилерії. З початку червня на блокпосту №1 (рибхоз).
26 червня 2014 р. близько 19:15-19:30 російське терористичне угрупування при підтримці танків і самохідних артилерійських самохідок розпочали штурм блокпосту №1. В ході бою протитанковый розрахунок до складу якого входив сержант Коган та старший солдат Добрянський зайняли свою позицію і першим пострілом влучили в один із танків противника вивівши його із складу. Не залишаючи позицій, вони продовжували вести вогонь поки в них не влучив ворожий снаряд, обоє загинули на місці.
Максиму виповнилося всього 26 років життєрадісний люблячий син, майстер на всі руки, його любили всі хто знав і спілкувався з ним. Він мріяв, будував плани на майбутнє допоки нога російського агресора не ступила на рідну землю. Отримав повістку пішов захищати Вітчизну, хоча були варіанти і можливості не йти воювати. Але він був так вихований і мав переконання і віру, що захищати рідну землю священний обов’язок кожного українця. Ми частина свідомих адекватних людей, що пережили окупацію, бачили все жахіття, яке приносить війна безкінечно вдячні цим молодим юнакам за звільнення і можливість жити на вільній від агресора землі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *