БЕРЕГАМИ СВИНОЛУЖКИ

Важливим і єдиним джерелом для вивчення давно минулих епох, особливо дописемного періоду, як відомо, виступають археологічні об’єкти і окремі знахідки предметів давнини. Пошуки таких – захоплива, наповнена різними і незабутніми враженнями подорож. Наперед не загадаєш, що відшукаєш, до яких таємниць доторкнешся, про що дізнаєшся. Подорож з пізнавальною метою це не просто прогулянка по свіжому повітрю, що на фоні короновірусної проблеми особливо актуально. Відчуваєш, що ти причетний до дуже важливої справи, яка втягує і поволі стає частиною твого життя. Під час маршрутних подорожей намагаєшся відшукати і крізь призму пам’яток та різноманітних артефактів дізнатися про мало або взагалі невідомі сторінки з історичного минулого місцевості, окремого населеного пункту, регіону і краю в цілому. В процесі робіт робиш спробу відшукати відповіді на ряд питань, а саме. Хто і в які часи тут проживав? Які залишили по собі сліди? Де і як жили? Які були основні заняття, побут, господарство, матеріальна культура та звичаї? До якої народності належали? Матеріали зібрані під час таких подорожей можуть стати підґрунтям для більш поглиблених наукових досліджень, стануть у нагоді допитливим дослідникам, які долучаються до вивчення історичного минулого свого краю.
З цього моменту започатковую серію публікацій, в яких будуть висвітлюватися сторінки історії археологічного вивчення Коростишівщини, нариси з життя і діяльності особистостей причетних до вивчення пам’яток давнини, знайомити читачів з результати польових досліджень, з цікавими об’єктами та знахідками, виявлених на теренах м. Коростишева та Коростишівського району.
У 2000 р. сектором археології відділу охорони культурної спадщини Житомирського обласного краєзнавчого музею під керівництвом автора, проведено розвідувальні археологічні роботи вздовж річки Свинолужки в межах Коростишівського району. Загалом обстежено ділянку завдовжки 15 км, починаючи від північної околиці с. Теснівка до південно-західної околиці с. Городенка (Рис. 1).
Річка Свинолужка – права притока р. Мики (басейн р. Тетерів). Протікає теренами Черняхівського і Коростишівського районів Житомирської області. Її довжина загалом складає 29 км. Бере початок на схід від с. Троковичі Черняхівського району і впадає до р. Мики біля північно-східної околиці с. Старосільці Коростишівського району. Долина річки не виразна, ширина до 2,5 км, глибина до 20 м. Заплава завширшки до 200 м, заболочена. Береги низькі, покриті багатою рослинністю [Яковенко, 1993, с. 167]. Річка протікає теренами Житомирського Полісся в межах Поліської низовини. Поверхня низовинна, плоска, моренно-зандрова рівнина. Переважають дерново-підзолисті ґрунти [Коростишівський район, 1993,
с. 167]. Природне середовище, ландшафти, ґрунти, корисні копалини, водні ресурси та інше, були зручними і сприяли заселенню території в межах басейну р. Свинолужки у давні часи, про що свідчать археологічні об’єкти та випадкові знахідки. Під час археологічних розвідок на зазначеній ділянці обстежено 13 різночасових пам’яток, у тому числі 1 раніше відому та 12 нових.
Аналіз зібраних матеріалів засвідчує, що перші поселенці в басейні Свинолужки з’явилися за мустьєрської епохи доби середнього палеоліту. Місця перебування первісних людей зафіксовані у 7 пунктах (Теснівка-І, ІІ, ІІІ, Більковці-І, ІІ, Руденька-І, ІІ). Тут знайдені крем’яні відщепи, у тому числі із слідами обробки, нуклеус, сколи, цілу і уламки пластин, різець, нуклевидне комбіноване знаряддя, скребачку та скреблоподібне (Рис. 2).
Пам’ятки і окремі знахідки епохи бронзи та ранньозалізного віку (ІІ – 1 половина І тис. до н.е.) виявлені в 7 пунктах (Теснівка-ІІІ, Більковці-ІІ, ІІІ, Студениця-ІІ, Руденька-І, ІІІ, IV). Знахідки цього періоду представлені переважно фрагментами ліпного посуду, а також крем’яними сколами, скребачкою, вкладишем до серпа та двома відбійниками (Рис. 3).
У скіфський період (VII – III ст. до н.е.) басейн Свинолужки населяють автохтонні мешканці із скіфоїзованими рисами в матеріальній культурі. Поселення цього часу виявлено на південній околиці с. Руденька (пункт Руденька-ІV). Тут знайдено крем’яну скребачку, а також фрагменти ліпного посуду. Серед них верхня частина широкогорлої посудини з відігнутими назовні вінцями, прикрашена під краєм вінець перлинним орнаментом, а на рівні шийки – вузьким, трикутним в перетині, наліпним валиком (Рис. 4).
У пізньоримський період, в проміжку III – V ст. н.е. на берегах Свинолужки проживали племена, що залишили поселення так званого пряжівського типу. Керамічний посуд, як ліпний, так і кружальний мають риси характерні для носіїв, як вельбарської, так і черняхівської культур. Пам’ятки цього часу виявлені на околиці с. Студениця в двох пунктах (Студениця-І, ІІ, Рис. 5).
За часів Київської Русі були заселені ділянки в околицях сіл Більковці та Студениця (пункти Більковці-І, ІІІ, Студениця-ІІ). На площі поселень зібрані фрагменти кружального посуду з характерними валикоподібними вінцями, появу яких відносять до ХІІ – ХІІІ ст. та кістки тварин (Рис. 6).
Уламки кружального посуду доби пізнього середньовіччя XVI – XVIII ст. виявлені в одному пункті Теснівка-ІІІ.
Цікавий об’єкт обстежено у південно-західній частині села, на території колгоспного саду та колишнього консервного заводу. Представляє собою окремий курган (Рис. 7, 1). Виявлений І.П. Русановою у 1962 р. [Русанова, 1962/27, арк. 2]. У 1987 р. обстежений І.І. Ярмошиком [Ярмошик, 1993, № 2, с. 3]. Додатково оглянутий автором у 2000 р. [Тарабукін, 2000/79, арк. 10-11, Тарабукін, Ігруніна, 2001, с. 119, Тарабукін, 2002,
с. 75] Займає підвищену частину лівого берега р. Свинолужки. Відстань від берега річки становить близько 200 м. Поверхня задернована поросла деревами і чагарником. Насип круглого в плані і напівсферичного в перетині форми, висотою до 2,4 м, діаметром до 30 м. У 1962 р. І.П. Русанової зафіксувала на поверхні насипу два кам’яних хреста [Русанова, 1962/27, арк. 2]. Нині на вершині і схилі кургану розташовано три хреста (Рис. 7, 2-4). Коли і звідки взявся третій, невідомо. Хрести чотирикінцеві, виготовлені із граніту темно-сірого кольору. Нижче наводимо їх короткі описи.
Хрест № 1. Вертикальний стовп широкий. Долішня частина більш широка, а горішня дещо звужена до верху із прямою верхівкою. Рамена поперечини короткі, кінці підпрямокутні, у нижній частині скошені і підняті до верху. Плечі прямі. Розміри: висота – 0,64 м, ширина 0,28-0,37 м, товщина 0,15-0,19 м. Поперечина завдовжки – 0,60 м, завтовшки 0,14-0,16 м, завширшки 0,17- 0,19 м. На лицевій поверхні вирізьблене зображення восьмикінцевого хреста із трьома довгими поперечинами (Рис. 7, 2). На думку коростенського краєзнавця М.І. Брицуна, карбований хрест нагадує сарматський царський жезл [Брицун, 2010, с. 145].
Хрест № 2. Вертикальний стовп конусоподібний, із розширеною долішньою і звуженою горішньою частинами. Верхівка горішньої частини видовжена, округло-овальна. Рамена поперечини короткі, кінці скошені назовні, у нижній частині дещо скошені і підняті до верху. Плечі прямі. Розміри: висота – 0,94 м, ширина 0,23- 0,39 м, товщина – 0,19 м. Поперечина завдовжки – 0,61 м, завтовшки 0,17-0,22 м, завширшки 0,20- 0,21 м (Рис. 7, 3).
Хрест № 3. Вертикальний стовп видовжений, із помірно розширеними від середохрестя долішньою і горішньою частинами. Верхівка горішньої частини помірно розширена, округло-овальна. Рамена поперечини короткі, кінці скошені назовні, у нижній частині дещо скошені і підняті до верху. Плечі прямі. Розміри: висота – 0,98 м, ширина 0,25-0,35 м, товщина 0,16-0,18 м. Поперечина завдовжки – 0,60 м, завтовшки 0,14-0,15 м, завширшки – 0,25 м (Рис. 7, 4).
У 1998 р. знаний на Житомирщині літературознавець, письменник, доктор філологічних наук П.В. Білоус, наводить легенду місцевих старожилів, які вважали, що курган насипано у XVI – XVIII ст. і, що в ньому було поховано знатних козаків [Легенди, 1998, с. 13].
Наведені вище дані доповнюють карту археологічних старожитностей. Сподіваємося, що вони можуть стати основою для вивчення стародавньої і середньовічної історії Коростишівщини.
Джерела:
Брицун-Ходак М. Земля славетних предков. — Овруч-Коростень, 2010. — 237 с.
Коростишівський район // ГЕУ. — К., 1993. — Т.3. — С. 167.
Легенди поліського краю: збірник / упоряд., літ. ред., післямова П.В. Білоуса. — Житомир, 1998. — 160 с.
Русанова И.П. Отчет о работе Древлянского отряда Днепровской Славянской экспедиции за 1962 год // Науковий архів Інституту археології НАН України. — 1962/27. — 9 арк.
Тарабукін О.О., Ігруніна С.О. Археологічні розвідки в басейні
р. Свинолужка // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Матеріали Всеукраїнської конференції. Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 22. — Житомир-Бердичів: М.А.К., 2001. — С. 117 — 120.
Тарабукін О.О. Звіт про археологічні розвідки на території Житомирської області в 2000 р. // Науковий архів Інституту археології НАН України. — 2000/79.
Тарабукін О.О. Археологічні розвідки на Житомирщині у 2000 р. // АВУ 2000-2001 р. — К., 2002. — С. 74 — 75.
Яковенко Ю.П. Свинолужка // ГЕУ. — К., 1993. — Т.3. — С. 167.
Ярмошик І. Кам’яні хрести // Не хлібом єдиним. — 1993. — Лютий. — № 2. — С. 3.
Записи старшого наукового співробітника
відділу досліджень музеюОлександра Тарабукіна
Немає опису світлини.
Немає опису світлини.
May be an image of текст «1 рис. 4. поселення скифського пероду ранньозалзного вку руденька -IV 1-фото, вид iз сходу, фрагмент глиняной посудини, 3 крем'яна скребачка 3»
May be an image of текст
May be an image of дерево, трава та текст
May be an image of просто неба

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *