З книги пам’яті полеглих за Україну. Про Максима Добрянського, коростишівця.
This content has been archived. It may no longer be relevant
Максим народився 6 червня 1988 року в місті Коростишів на Житомирщині. З 1995 по 2005 навчався у Коростишівській гуманітарній гімназії № 5. 2011 року закінчив Міжрегіональну академію управління персоналу за спеціальністю «Правознавство».
У 2009—2010 проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. З 2012 працював у «ВіДі Край Моторз» Компанії «ВіДі Груп» у Києві.
У зв’язку з російською збройною агресіею проти України 11 березня 2014 року призваний за частковою мобілізацією.
Старший солдат, оператор протитанкового взводу 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А0281, м. Житомир.
З весни 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України в районі Слов’янська. 2 травня перебував у складі колони 95-ї бригади, яку заблокували на мосту через річку Сухий Торець поблизу смт Андріївка проросійські налаштовані місцеві мешканці. О 22:15, під час перемовин, на українських військовослужбовців здійснили збройний напад російські терористи, які відкрили вогонь зі стрілецької зброї та гранатометів, практично з-за спин цивільних мешканців, прикриваючись «живим щитом». Тоді загинули солдати Коваленко і Панасюк.
З травня по червень ніс службу на горі Карачун біля Слов’янська, а з початку червня, у складі ротно-тактичної групи 95-ї бригади, — на блокпосту № 1.
26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир’я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов’янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї бригади. У підбитому з танку БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Намагаючись його врятувати, дістав смертельне поранення боєць 2-го резервного батальйону Нацгвардії Артур Гулик. У бою десантники сержант Андрій Коган і старший солдат Максим Добрянський з ПТРК «Фагот» відкрили вогонь по танку противника, але біля них розірвався снаряд, вони загинули в одному окопі. Ще п’ятеро бійців у ході бою зазнали поранень. Один з трьох танків бойовиків нацгвардійці знищили з РПГ. Під натиском переважаючих сил противника оборонцям довелось відступити за наказом, але вже наступного дня контроль над блокпостом було повернуто.
Похований 2 липня на кладовищі міста Коростишева.
Залишилися батьки Ніла і Сергій Добрянські, сестра Аліна та наречена.
Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно)
Почесний громадянин міста Коростишева (посмертно)[8].
На місці 1-го блокпосту біля селища Мирне відкрито меморіальний знак на честь загиблих під час бою 26 червня 2014 року.
1 вересня 2014 на фасаді будівлі Коростишівської гуманітарної гімназії № 5 імені Т. Г. Шевченка відкрито меморіальну дошку на честь полеглого випускника Максима Добрянського. Пам’ятку з білого мармуру виготовив скульптор, заслужений художник України Віталій Рожик.
У місті Коростишів вулицю Свердлова перейменовано на вулицю Максима Добрянського.
Матеріали: https://www.facebook.com/Memorybook.org.ua/?__tn__=%2CdkCH-R-R&eid=ARCBqGSeq3iq7qye0qDlon57VLSvzI_U_qA9ZTGcSg5O7SsYXg2i2kqKy5P3xGzNhHcRtKHzB7dkx-yH&hc_ref=ARRGfmAecHbVicjNuq6Rsa730DQvGhue-SghsCWAFInnHKTU8itUXQqiBlbGKLe7Z2U&fref=nf&hc_location=group
