24 лютого…

Вже цілий рік двадцять четверте лютого,
Вже цілий рік іде страшна війна.
Життів розбито скільки міст спустошено?
До перемоги – тяга неземна.

Нехай би швидше все уже закінчилось,
Війна і горе, що прийшли в наш дім.
В весільну сукню, щоб вдягалася дівчина,
А в небі сонячнім із вистрілів – лиш грім.

Жорстокий лютий – це вже наша ноша,
Тримаймося, війна завжди біда.
Зламає вітер гілку, виростає інша,
Разом стиснемо камінь – з нього
потече вода.

Скінчиться лютий… Все ж зима кінчається…
Після зими приходить знов весна.
Земля уся із МИРОМ повінчається,
Смертей не буде – буде посівна.

Весна цвістиме всіма кольорами,
Згодом в полях заколоситься хліб.
І тільки маків цвіт, немов би свіжі рани,
Залишить в пам’яті лютневий слід.

Богдан Голова, м.Коростишів.

24.02.2023 р.