Російським нелюдям…

Я вам бажаю довго-довго бути.

На забутій Всесвітом землі,

Щоб ви устигли на собі відчути

Біль і тяжість вашої ж війни..

Оскільки ви давно духовно мертві,

Я вам бажаю болю, страху й сліз,

Щоб кожную секунду животіння

Вас розривало на шматки , «наперекіс».

Щоб голова боліла від безсоння,

А в темноті закритих ваших вік,

До вас приходив кожен вбитий воїн

Із фото, з телевізора, із снів.

Щоб вас завжди трусило й відбирало мову,

Від будь-якого шороху чи звуків,

Щоб ви ніколи не змогли тримати зброю,

Навіть для захисту своїх синів.

Я не тривожитиму спокій наших діток,

Вони оберігають серце своїх мам.

Я вам бажаю взнати, як гниє майбутнє,

Яке ви  вибрали самі своїм синам.

Я хочу, щоб ви мріяли про цукор,

Не вистачало грошей на муку та хліб,

Щоб ви постійно відчували холод,

Втрачаючи  ночам і дням свій лік.

Ви зрозумієте, що ваша велич – штучна,

Що в домі вашому немає теплоти,

Що Бог не чує ваші покаяння,

І винні в цьому тільки.. тільки ви!

Бажаю вам я виплакати сльози

За кожну вбиту душу в Україні.

Проте і це ніяк не допоможе –

Навколо вас залишаться руїни.

Щоб ви ніколи не знайшли покою,

І не могли радіти новим дням…

Щоб чорні від чужої крові душі,

Передавали в спадок ви синам.

За страх в очах дитячих, за знищені життя..

Вам довго-довго мучитись й не знати каяття.

Вікторія Рись, м. Коростишів

24.03.2022