Є мами, які не святкують… Вони в цей день міцно обіймають фото…
Для декого з них це була перша поїздка, що супроводжувалася невимовним болем і сльозами під час прикріплення фото загиблих на війні синів. Тисячі фото на тій стіні… тисячі загиблих синів… тисячі скалічених доль та обірваних життів. Неможливо висловити безмежністьта глибину болю, які проникають в душі з цих фото.
Також Мами у Михайлівському Соборі поставили свічки за упокій загиблих Захисників та помолилися за здоров’я тих, хто боронить нашу державу на всіх кордонах та фронтах.
Мами загиблих Героїв – то особливо болючий і гіркий світ…
МАМИ ГЕРОЇВ, ЩО СТАЛИ АНГЕЛАМИ…
Є жінка, яка не святкує сьогоднішнє свято жінок.
Вона-бо роками сумує, відколи на небі синок.
Є жінка, яка усіх квітів вартує, що є на землі!
Натомість зі сліз-самоцвітів складає букети-жалі.
Є жінка, якій подарунків не треба, окрім одногО:
У сні хоч – синівських цілунків, щоб серце спочити могло…
Можливо, та жінка – десь поряд. їй день цей – такий, як усі,
Що зіткані з болю і горя, із сивого смутку в косі.
Тому не для неї це свято… та й святом назвеш це хіба?!
Чи ж можна радіти, вітати, коли в Україні журба?!
Тому розділи її тишу у тиші її самоти.
Хай снами її заколише, щоб син у них зміг прийти…
Валентина Матвіїв
