Лист до редакції: Найтепліші слова для жительки м. Коростишева Олександри Федорівни Бойко від найрідніших

“Я би хотіла поділитися історією-подякою про мою бабусю, заслуженого педагога, яка присвятила близько 60 років свого життя педагогічній діяльності…” – з такими словами до редакції “Коростишевське радіо” звернулася наша підписниця, онука Олександри Федорівни Бойко, жительки м. Коростишева.

“Моїй Бабусі, моїй Зірці, Педагогу мого життя присвячується.

Я глибоко переконана, що добрі слова, побажання, компліменти та слова щирої вдячності необхідно говорити вчасно, а саме, тоді, коли ми взмозі почути один одного.

Проаналізуймо своє життя, родину, вчителів, людей, колег та друзів, які зустрічаються нам. Незалежно від віку, тією чи іншою мірою ми вчимося один у одного. Однак, у кожного є людина, завдяки якій ми стали такими, якими ми є зараз.

З глибокою повагою для того, щоб зберегти пам’ять для майбутніх поколінь та висловити неосяжне “ДЯКУЮ”, сьогодні я хочу написати про ту людину, якій вклоняюся за життєву науку, досвід та знання, мудрість та переконання. Її життя є прикладом для мене і, я впевнена – прикладом для багатьох людей, які зустрічали її на своєму шляху. Моя бабуся – Бойко Олександра Федорівна.

“Учителю! Перед ім’ям твоїм схиляюсь я…” Відома фраза, яка виникає у моїй голові, коли я аналізую увесь педагогічний шлях своєї бабусі. …Маленька 13-річна дівчинка, яка покинула отчий дім і пішла у доросле життя; життя, в якому лише вона сама повинна приймати важливі рішення; життя, в якому вона, сама ще дитина, – навчатиме інших дітей. Вона впоралася із цим завданням. І не просто, а як завжди, скільки я її знаю – на відмінно!…

… Тепер вже блакитноока дівчина-красуня переїхала жити до Коростишева і розпочала свою викладацьку діяльність в Коростишівському педагогічному коледжі ім. І.Я. Франка. Саме тут і відбулося становлення Педагога, Олександри Федорівни, особистості, для якої честь і гідність, боротьба за справедливість – понад усе.

Усе своє життя моя бабуся йде попереду, своєю дорогою, однак за собою веде учнів: мене, нашу родину, студентів. У ній відчувається внутрішня потреба ділитися з кимось знаннями, саме в цьому вона самодостатня, цим і живе! Олександрі Федорівні завжди були притаманні висока вимогливість та принциповість. Та вимогливість не лише до студентів, а й в першу чергу до себе: бути сучасною, мати постійне бажання навчатися та прагнути чогось нового для того, щоб завжди бути цікавою студентам та бути з ними на рівні – ось її основні вимоги. Тільки в такому випадку буде контакт і плідна праця. Бабуся завжди мала ось цей душевний магніт доброти, який притягує оточуючих.

Кропітка та наполеглива праця Олександри Федорівни знайшли своє визнання та підтвердження в 28 нагородах, серед яких вершиною досягнень стало присвоєння відзнаки Міністерства освіти і науки України – нагрудного знака “Василь Сухомлинський”, який має найвищий ступінь серед відзнак, запроваджених Міністерством. Це стало визнанням її визначних заслуг перед Україною в розвитку педагогіки, підготовці висококваліфікованих вчителів, про що свідчать багаторічна плідна педагогічна і громадська діяльність.

Наш приклад і взірець, наша дорога серцю Бабусю, Олександро Федорівно!
Ми хочемо щиро привітати тебе з Днем вчителя (ред. – цьогоріч відзначали 01 жовтня) і побажати, щоб твоя іскра в очах не згасала ні на хвилину, щоб жага до життя і бажання “йти в ногу з часом” не покидали тебе, щоб всі твої зусилля та старання знайшли відображення в твоїх студентах, педагогах та науці, яку вони нестимуть у світ.

З любов’ю, твоя родина “