Україна. Незалежність, написана долями

24 серпня — день, який для кожного українця має особливе значення. День Незалежності України — це не просто дата в календарі. Це день, коли ми особливо гостро відчуваємо, ким є, за що боролися покоління до нас і заради чого сьогодні тримаємося разом.

Незалежність не була подарована нам. Вона виборювалася століттями — у боротьбі за право говорити рідною мовою, берегти свою культуру, пам’ятати власну історію, виховувати дітей на своїй землі та самим визначати майбутнє своєї держави.

Україна вистояла у часи, коли здавалося, що її голос намагатимуться заглушити. Вона зберегла свою пісню, традиції, мову, пам’ять і незламний дух. І 24 серпня 1991 року український народ зробив історичний вибір — жити у власній незалежній державі.

Та справжня ціна незалежності особливо відчувається сьогодні.

За можливість жити під мирним небом стоять наші захисники й захисниці. За кожен ранок, коли ми прокидаємося у своїх домівках, за кожну дитячу усмішку, за можливість працювати, навчатися, любити й будувати майбутнє — хтось віддає найдорожче.

У цій війні Україна платить надзвичайно високу ціну. Ми схиляємо голови перед тими, хто загинув, захищаючи Батьківщину. Пам’ятаємо тих, хто не повернувся з поля бою. Чекаємо на тих, хто перебуває у полоні або вважається безвісти зниклим. Підтримуємо родини, які щодня живуть із болем, очікуванням і надією.

І саме тому Незалежність для нас — це не лише слово.

Це право бути собою.

Це право називати свою землю рідною.

Це право говорити українською, співати українських пісень і берегти українські традиції.

Це право самим обирати свій шлях і майбутнє.

Незалежність — у кожному з нас.

Вона живе у руках воїна, який захищає Україну.

У руках волонтера, який допомагає фронту.

У праці лікаря, вчителя, рятувальника, комунальника, хлібороба.

У матері, яка чекає сина.

У дитині, яка малює Україну сонячною і мирною.

У кожному, хто попри труднощі продовжує працювати, допомагати, підтримувати інших і вірити.

Україна — це не лише територія на карті. Це наша пам’ять. Наша мова. Наші пісні. Наші міста і села. Рідні вулиці, батьківські домівки, поля, дороги, храми, могили предків. Це люди, з якими ми розділяємо радість і біль.

Це те, що хочеться берегти для тих, хто прийде після нас.

Нехай сьогодні над Україною майорять синьо-жовті прапори. Нехай у кожному українському серці живе віра — у нашу Перемогу, у повернення додому тих, кого чекають, у мирне майбутнє наших дітей.

Ми обов’язково відбудуємо наші міста й села. Засіємо поля. Відновимо зруйноване. Наповнимо вулиці дитячим сміхом. І знову будемо святкувати не під звуки сирен, а під музику, пісні та щирі слова радості.

Бо Україна вміє вистояти.

Вміє боротися.

Вміє чекати.

Вміє любити.

І понад усе — вміє бути вільною.

Сьогодні ми дякуємо тим, хто захищає нашу державу, схиляємо голови перед полеглими Героями та обіймаємо тих, хто продовжує чекати своїх рідних.

Нехай наша незалежність буде міцною, як український дух, незламною, як воля нашого народу, і довгою, як історія України.

З Днем Незалежності України!

Нехай живе вільна Україна.

Нехай повернуться додому всі, кого чекають.

Нехай запанує мир.

І нехай синьо-жовтий прапор назавжди майорить над нашою землею.

Україна була. Україна є. Україна буде.

Коростишівська міська рада