Коростишів – місто, яке не мовчить: хода на підтримку родин безвісти зниклих та військовополонених

У неділю, 30 серпня 2026 року, в Коростишеві відбулася хода на підтримку родин безвісти зниклих та військовополонених.

Їх чекають. Їх пам’ятають. Їх шукають. За кожним зниклим безвісти чи військовополеним – родина, яка живе надією, щодня чекає звістки та продовжує боротися за повернення своїх рідних.

Учасники заходу зібралися біля храму Святої Трійці ПЦУ м. Коростишів. Разом із родинами до спільної молитви долучилися представники місцевої влади та небайдужі мешканці громади. Настоятель храму отець Віталій звершив спільну молитву за тих, хто перебуває в полоні, за тих, чия доля залишається невідомою, та за їхніх рідних, які з надією чекають на повернення своїх близьких.

Після молитви хода перемістилася на головну площу міста, де відбулася символічна постановка «Журавлині крила, що несуть надію». Образ журавля став символом очікування, пам’яті та віри в повернення тих, кого сьогодні немає поруч.

Далі учасники вирушили ходою вулицями міста до автодороги Київ-Чоп. Там, під звуки сирен автомобільного транспорту, колона з обох боків дороги привертала увагу до болю родин, які чекають своїх рідних. Водії сигналили на знак підтримки, а містяни тримали плакати та прапори, нагадуючи всім: ми пам’ятаємо, ми чекаємо, ми не мовчимо.

Над дорогою лунали слова, які сьогодні мають почути якомога більше людей: «Полон вбиває. Не мовчи!», «Зниклі безвісти не забуті!»

Ця хода була не просто спільною акцією. Це голос родин, які щодня живуть у невідомості. Голос тих, хто не дозволяє забути своїх близьких. Голос громади, яка стоїть поруч.

Коростишів – місто, яке не мовчить.

Ми будемо говорити. Ми будемо нагадувати. Ми будемо підтримувати родини. І разом чекатимемо на найважливішу звістку – «Він повернувся!», «Вона повернулася!»

Нехай кожен зниклий буде знайдений. Нехай кожен полонений повернеться додому. Нехай усі родини дочекаються своїх рідних.

Не мовчимо. Пам’ятаємо. Чекаємо. Боремося за кожного.