Про місто на граніті
У Коростишеві в той час знаходились телеграфна і поштова станції, 2 православні церкви, римсько-католицький костьол, каплиця, 6 єврейських синагог, лютеранська кірха, учительська семінарія і при ній — двокласне зразкове училище, дві церковно-приходські школи, лікарня, де працювали один лікар і два фельдшери, аптека, трактир і погріб для продажу вина, 4 постояли двори, винокурний завод, на якому працювало 12 робітників на чолі винокуром М. Ф. Завадським. Винокурня належала О. П. Плем’нникову, як і пивоварний завод, де працювало 10 чоловік на чолі з пивоваром Ю. І. Кейліхом. Він же орендував цей завод у поміщика. Плем’нникову належала також суконна фабрика, де працювало 10 чоловік. Друга суконна фабрика, на якій нараховувалося 8 робітників, належала Роберту Арнольду. Була у місті і цигарково-паперова фабрика, що належала торговельному дому синів і нащадків Хаїма Воловника, на якій працювало 70 робітників, з них 50 жінок. Фабрика шведських сірників належала Ользі Тарасівні Селецькій. На ній трудилося 70 робітників, а виробництвом завідував І. Д. Бару. Каменотесні майстерні належали Я. Я. Ріццолатті (10 робітників), Мошці Вінарському (8 чол.) Берку Букштейну, Нуті Фельдману (по 6 чол.) Крім того працювали ще дві невеликі каменотесні майстерні і 5 суконних майстерень, 3 водяні млини, 3 маслобойні, шкіряний завод Шами Ципенюка, на якому працювали 3 робітники, цегельний завод поміщика Плем’янникова з 10-ма робітниками, цегельний завод Лейби Староселецького (6 чол), 17 кузень.
У 20 столітті працювали ряд фабрик та заводів: паперова, бавовняно-паперова фабрики, заводи «Електроприлад» (на даний момент завод «Електроприлад» продали і побудували торговий центр «Фуршет»), залізобетонних виробів та продтоварів. Гранітний, льонопереробний, цегельний, спиртовий, комбікормовий, молочний та будівельний комбінат. Мальовнича природа околиць міста сприяє розвиткові рекреаційного господарства. Тут функціонує відомий санаторій «Тетерів».
У місті працює кілька сотень приватних підприємств по обробці граніту, вироби монументальної архітектури яких відомі по всій Україні.
Коростишів ще називають містом на граніті.
ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я
У 1837 році Г. Олізар відкриває в містечку водолікувальний заклад де більше 60-ти хворих в рік проходили курс бальнеологічного лікування за методом доктора Прісніца. Крім того тут знаходилась лікарня на 20 ліжок та притулок на 4 чоловіки. При католицькому костьолі, лютеранській кірсі та єврейській синагозі діяли школи. Мережа закладів охорони здоров’я району включає центральну районну лікарню, райполіклініку, стоматологічну поліклініку, 8 сільських лікарських амбулаторій, 2 фельдшерсько-акушерські та 23 фельдшерські пункти. Центральна районна лікарня була створена на базі земської ще на початку 20-х років. Було в ній тоді лише 24 ліжка. Керував нею в той час лікар-хірург Дмитро Іванович Потєхін, який працював тут до 1954 року. Допомагав йому фельдшер Шишкін. У 1924—1925 рр. відкриваються амбулаторії в с. Старосільці, Студениці, а на початку 30-х років — фельдшерські пункти в с. Березівка (нині Садове), Кам’яний Брід, Гуменники, Слобідка, Кошарища, Смолівка та ін. У передвоєнний період у лікарні працювало 5 лікарів: Д. І. Потєхін, К. Ф. Шліомпек, П. Муравйов, Іскра, Зельцман. У 1945 році в районі вже 95 ліжок приймало хворих, працювало 7 лікарів, 56 середніх медпрацівників. Заклади охорони здоров’я було відновлено народним методом, одним з ініціаторів якого виступив Коростишівській район. Подальшого розвитку охорона здоров’я набула в повоєнний час. За плідну працю Дмитро Іванович був нагороджений орденом Леніна.
У 1959 році ліжковий фонд нараховував 265 ліжок. У 1964 році було побудовано приміщення триповерхового стаціонарного корпусу, в 1969 році — райполіклініки, в 1975 році — чотириповерхового стаціонару (новий корпус). Ліжковий фонд райлікарні сягнув в 1985 році 540 ліжок, району — 740 ліжок. Відкрито спеціалізовані відділення: кардіологічне, травматологічне, урологічне, офтальмологічне. У поліклініці району було створено спеціалізовані кабінети: підлітковий, психіатричний, травматологічний, наркологічний, ендоскопічний та інші. У цей час у районі працювало 120 лікарів, 420 середніх медпрацівників. У 70-х роках лікарня стала базою передового досвіду Всесвітньої Організації охорони здоров’я. Її відвідували міністр охорони здоров’я Петровський В. та численні міжнародні делегації. У розвиток охорони здоров’я та зміцнення її матеріально-технічної бази значний вклад внесли головні лікарі, які очолювали лікарню після Дмитра Івановича Потєхіна: Беспалов, Пасічник, В. А. Пєшко, Й. Л. Добровольський, В. С. Федосєєв, С. В. Кобилінський, О. П. Зубрій., В. А. Гречко, С. В. Бондарчук. Зараз лікарнею керує Веселовський Олександр Борисович.
НАСЕЛЕННЯ
Станом на 1 січня 2020 року в Коростишеві мешкало 24 822 особи[7]. За кількістю населення місто посідає шосте місце в Житомирській області, друге – в Житомирському районі.
ВІДОМІ ЛЮДИ
- Березняк Саватій Іванович — член Української Центральної Ради.
- Грицюк Анеля Іванівна — учителька; багатолітній директор ЗОШ № 9[10]
- Давидюк Степан Михайлович
- Добрянський Максим Сергійович (1988—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Єршов Володимир Олегович — доктор філологічних наук, професор
- Клименко Олександр Іванович (нар. 26 квітня 1970 року) — український письменник, літературний критик, музикант, лауреат премій ім. М. Гоголя «Тріумф» (2009), ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2011), ім. П. Куліша (2014), ім. Агатангела Кримського (2016), член Національної спілки письменників України (2011)
- Кудрицький Євген Михайлович (1894 —† 1976) — український мовознавець
- Кудрицький Павло Михайлович (1896 —1926) — український актор, режисер
- Небаба, Мартин (XVI ст.—1651) — військовий діяч Хмельниччини
- Олізар Густав (1798–1865) — київський губернський маршалок дворянства, польськомовний поет
- Панасюк Сергій Іванович (1985—2014) — військовий, загинув при виконанні бойових обов’язків, під час АТО
- Пічета Володимир Іванович (1878–1947) — український славіст
- Римар Петро Олексійович (1939–2010) — український архітектор, член Національної спілки архітекторів України, член International Council on Monuments and Sites (ICOMOS) (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць), член Українського національного комітету ICOMOS, член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК)
- Тілло Марія Семенівна (1977–2006) — українська поетеса, кандидат філологічних наук
- Марія Дніпрова-Приємська (1888–1960) — українська актриса, співачка, театральний режисер, відома за виступами в Театрі Миколи Садовського та хоровій капелі Олександра Кошиця.
- Міхненко Віктор Васильович (* 1955) — український громадський діяч
- Олег Ковальчук (1982) — кулінар експерт шоу Все буде добре та фіналіст шостого сезону МастерШеф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
